(no subject)

"Тільки не пиши мені про війну…”

Такими словами починає вірш український військовий Павло Вишебаба своїй доньці:

Тільки не пиши мені про війну,
розкажи, чи є біля тебе сад,
чи ти чуєш коників і цикад,
і чи повзають равлики по в’юну.

Як у тих далеких від нас краях,
називають люди своїх котів?
Те, чого найбільше би я хотів,
щоб не було суму в твоїх рядках.

Чи цвіте там вишня та абрикос?
І якщо подарують тобі букет,
не розказуй, як бігла ти від ракет,
розкажи, як добре нам тут жилось.

Запроси в Україну до нас гостей,
всіх, кого зустрінеш на чужині,
ми покажемо кожному по війні,
як ми вдячні за спокій своїх дітей.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0XiZc6H688J9f91gsyRYh84FdKbqeGwehxDupjwoRbYJGXtUdXWthiux3L2JE4E7el&id=100001142566560&mibextid=Nif5oz